Новини / Події

» Всі новини

Спільноти та діяльність парафії

Братство Матері Божої Неустанної Помочі

Братство зустрічається кожного понеділка після вечірніх богослужінь

Братство Архистратига Михаїла

Братство зустрічається кожного вівторка після вечірніх богослужінь

Товариство Християнських Сімей «Християнська родина»

Товариство зустрічається кожної пятниці після вечірніх богослужінь

Спільнота "Подружні зустрічі"

Спільнота зустрічається кожної неділі о 16-00

Парафіяльна школа

На парафії діє парафіяльна школа, де діти і молодь, окрім ґрунтовної катехизації і християнського виховання

Спільнота «Марійська дружина»

Спільнота зустрічається кожної неділі о 17.00 год.

«Вівтарне братство»

Братство зустрічається кожної суботи о 10.00 год.

Спільнота «Ал-Анон»

Спільнота зустрічається кожної середи о 19.00 год.

Спільнота «Матері в молитві»

Спільнота зустрічається кожної середи о 19.00 год.

Християнська Молодіжна спільнота «Знамення»

Спільнота зустрічається кожного четверга після вечірніх богослужінь, кожної неділі о 16.00 год.

Церковний хор

Мішаний хор (керівник Наталя Буда). Хор співає кожної неділі о 8.00.
Молодіжний хор (керівник Наталя Буда). Хор співає кожної неділі о 10.00.
Дитячий хор (керівник Ганна Мелимука). Хор співає кожної неділі о 12.00.

Посилання

 

 

Календар

Муч. Софії і трьох її дочок, Віри, Надії й Любови

30/09/2018
Муч. Софії і трьох її дочок, Віри, Надії й Любови

За правління імператора Адріана жила в Римі вдова Софія з трьома доньками, що називалися Віра, Надія і Любов. Побожна мати назвала своїх дочок іменами трьох богословських чеснот. Вона дбайливо виховувала доньок, даючи їм приклад мужності та витривалості у святій вірі.

Під час переслідування християн 137 року матір з доньками ув'язнили та відправили на суд до імператора. Після безуспішного намагання схилити дівчат до відступництва від святої віри розлючений імператор наказав замучити невинних дівчат, а матір відпустити на волю. Софія поховала тіла своїх доньок, а сама провела у молитві три дні біля їхнього гробу. Третього дня Бог забрав її святу душу до Себе.

Духовні читання
Не годиться досліджувати те, що зависоке для нас, і невідомих присудів Божих.

Господь. Сину, остерігайся мудрувати над високими питаннями і над високими судами Божими: чому то цього так відкинено, а той дійшов великої ласки, чому цей нещасливий, а того так високо поставлено.
Все те незбагнене і нічий розум, нічиє мудрування не в силі збагнути суду Божого. 
Тому-то, коли ворог тобі таке підсовує, або дехто з цікавих людей ламає собі над тим голову, відповідай словами Пророка: "Господи, Ти справедливий і праві суди Твої" (Пс. 118,137), "Присуди Господні правдиві, виправдалися самі собою" (Пс. 18, 10). 
Моїх присудів треба боятися, а не досліджувати, бо для людського розуму вони невідомі. 
Не досліджуй того і не сперечайся, які у святих заслуги, хто за кого святіший, або хто більший у Царстві Небесному. 
Бо такі питання нерідко доводять до сварки і непотрібних суперечок, та ще й збільшують гордість і пусту чванливість. З того виростає заздрість і незгода, бо той одного святого, а інший іншого гордовито намагається поставити вище. 
А знати і хотіти досліджувати такі речі не приносить ніякої користі, а тільки святим воно не миле, бо я не є Бог незгоди, але миру (І Кр. 14,33); а той мир основується радше на правдивій покорі, ніж на самовільному вивищенні. 
Декого щира любов прихиляє більше до одних або до інших святих, але це потяг більше людський, ніж Божий. 
Я – Той, хто створив усіх святих; Я дарував їм благодать; Я вінчав їх славою. 
Я знаю заслуги кожного зокрема; Я наперед поблагословив їх своїми солодощами. 
Я перед віками вже наперед знав своїх улюблених; Я вибрав їх на світі, а не вони Мене вибрали. 
Я покликав їх з ласки, притягнув до себе з милосердя; Я досвідчував їх різними спокусами. 
Я злив на них чудові втіхи; Я дав їм силу витримати; Я увінчав їх терпеливість. 
Я розпізнаю першого і останнього; Я обіймаю усіх моїх святих; Мене над усе треба благословити і в кожному зокрема треба Мені віддавати честь за те, що Я так славно їх звеличив і без ніяких попередніх їхніх заслуг призначив їх для слави. 
Так, хто погорджує одним із моїх найменших, той не шанує і великого, бо Я створив маленького і великого. 
А хто віднімає честь у котрогось із святих, той віднімає її і в Мене і в усіх інших у Царстві Небесному. 
Завдяки союзові любові вони всі є одне; одне й те саме думають, того самого бажають і всі вони один одного люблять. 
А крім того – і це є далеко важливіше – вони більше люблять Мене, ніж себе і свої заслуги. 
Бо, полинувши вище самих себе і очистивши себе від власної любові, вони зовсім переходять на мою любов і находять у ній блаженний спокій. 
Ніщо не може їх від того відвернути ні засмутити, бо вони, повні віковічної правди, горять вогнем невгасаючої любові. 
Так хай замовкнуть тілесні і почуттєві люди, що нічого іншого не знають, як тільки любити свою власну приємність, перемовлятися про стан святих. Вони віднімають і додають по своїй прихильності, а не так, як віковічній Правді до вподоби. 
Багато буває несвідомих, а найбільше таких, що непросвічені як треба і рідко коли вміють любити когось чистою духовною любов`ю. 
До одних чи до інших приманює їх завеликий природний потяг і людська приязнь і, як буває в них на землі, так вони уявляють собі святих у небі. 
Але є непорівняльна різниця між тим, що думають собі нетямущі, і тим, що добачають мужі просвічені об`явою з висот. 
Тому остерігайся, сину, мудрувати про те, що перевищує твоє знання, а більше за тим побивайся і до того прямуй, щоб ти міг стати хоч найменшим у царстві Божому. 
А коли б хто й знав, котрий є святіший за іншого, або хто більший у Царстві Небесному, то на що придалося б йому таке знання, коли б через нього не упокорився переді Мною і не став ще більше хвалити Моє ім`я? 
Той робить діло далеко миліше Богові, хто роздумує над тим, які великі його гріхи, та які маленькі чесноти і як далеко йому до праведності святих, ніж той, хто сперечається про більшу чи меншу їхню святість. 
Краще молитися до святих побожно, зі сльозами і з покірливим серцем благати їхнього славного заступництва, ніж пустими здогадами досліджувати їхні таємні заслуги. 
Вони були б навіть дуже вдоволені, коли б тільки люди змогли вгамуватися і полишити свої теревені. 
Вони не чваняться своїми заслугами, бо все, що добре, вважають не своєю заслугою, а моєю, бо все те Я подарував з моєї безмірної любові. 
Вони так повні Божої любові і радощів, що для слави і для щастя нічого їм не бракує й нічого не може бракувати. 
Всі святі, чим вищі вони у славі, тим покірніші в серці, а мені тим ближчі і миліші. 
Тому написано, що вони клали свої вінці перед Богом, поприпадали ниць перед Ягнятком і поклонилися Тому, що живе віки вічні (Од. 5,12). 
Багато людей питається, хто більший у царстві Божому, а самі не знають, чи будуть гідні того, щоб належати хоч до найменших. 
Велика річ бути хоч найменшим у небі, де всі є великими, бо всі синами Божими зватимуться (Мт. 5,5) і будуть ними. 
Найменший стане за тисячу, а столітній грішник згине (Іс. 60,22; 65,20). 
Бо коли учні питалися, хто буде більший у Царстві Небесному, почули таку відповідь: "Якщо ви не навернетеся і не будете, як ті діточки, не ввійдете в Царство Небесне" (Мт. 18,3). 
"Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільший у Царстві Небесному" (Мт. 13,4). 
Горе тим, хто не хоче добровільно упокоритися з малолітками, бо низенькі ворота Небесного Царства не дадуть їм увійти всередину. 
Горе також багатим, що вже тут мають свої втіхи: бо коли убогі входитимуть у Царство Боже, вони стоятимуть надворі і ридатимуть. 
Тіштеся покірливі і веселіться убогі, бо ваше є Царство Боже (Лк. 6,20), якщо тільки по правді живете.
Читання
Ап. – Флп. 238 зач.; 1, 20-27.

20. за моїм твердим очікуванням і надією, що я не буду осоромлений ні в чому, а, навпаки, я цілком певний, що нині, як і завжди, Христос буде звеличений у моїм тілі, чи то моїм життям, чи смертю. 21. Для мене бо життя - Христос, а смерть - прибуток. 22. Однак, як я живу в цім смертнім тілі, я можу ще корисно працювати; - та що вибрати, не знаю. 23. Тягне бо мене на обидва боки: хотілося б мені померти, щоб із Христом бути, бо так багато краще; 24. та задля вас мені куди конечніше зостатися в тілі. 25. І це певно знаю, що зостанусь і перебуватиму з усіма вами на розвиток вам і радість у вірі, 26. щоб через мене ваша хвала збільшувалась у Христі Ісусі, завдяки моєму поворотові до вас. 27. Тільки поводьтеся достойно Євангелії Христової, щоб я, - чи то як прийду і вас побачу, чи то бувши далеко, - довідаюся про вас, що ви стоїте твердо в однім дусі, змагаючись однодушно за євангельську віру
Єв. – Лк. 23 зач.; 6, 12-19.

12. Тими днями він вийшов на гору молитись і провів усю ніч на молитві до Бога. 13. А як настав день, "покликав своїх учнів і вибрав з них дванадцятьох, яких назвав апостолами: 14. Симона, якого назвав Петром, Андрія, його брата, Якова, Йоана, Филипа, Вартоломея, 15. Матея, Тому, Якова, сина Алфея, Симона на прізвище Зилота, 16. Юду, сина Якова та Юду Іскаріотського, який став зрадником. 17. Зійшовши з ними, він став на рівнім місці, й була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. 18. Вони прийшли послухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. 19. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла.