Щоб дати мирянам живий приклад служіння Богові й ближньому в Церкві, єпископи проголосили блаженного Володимира Прийму Покровителем мирян УГКЦ та заохотили всіх вірних до поширення почитання святих мирян Української Церкви. Про це повідомили у секретаріаті Синоду Єпископів УГКЦ

Нагадаємо, що 2012 рік в УГКЦ є Роком мирянина. Відповідно, члени Синоду обговорили, якою є роль мирян у житті та місії Церкви, що й стало головною темою Синоду.

Основною думкою було те, що миряни належать до посвяченого Богові народу, є спадкоємцями союзу та адресатами обітниці спасіння. Одночасно було констатовано, що зараз стоїть питання не так про ідентичність мирян, як про їхню місію, як членів єдиного Божого народу, бути «живим камінням» для побудови самої Церкви та свідками Божої святості у світі. Церква потребує таких чоловіків і жінок, які б зуміли бути активними й творчими співробітниками пастирів у церковному житті та залишалися протагоністами в різних сферах, даючи християнське свідчення в сім’ї, на роботі та в побуті. Миряни мають бути співробітниками єпископів і священиків у душпастирській праці та служити своїми талантами й здібностями розбудові Тіла Христового, яким є Церква, і проповідуванню Царства Божого у світі.

За підсумками розгляду головної теми члени Синоду прийняли низку рішень, які мають допомогти мирянам краще усвідомити свою місію в Церкві, зростати у вірі й любові та ставати щоразу більше здатними ділитися своєю вірою з іншими. Щоб дати мирянам живий приклад служіння Богові й ближньому у Церкві, єпископи проголосили блаженного Володимира Прийму Покровителем мирян УГКЦ та заохотили всіх вірних до поширення почитання святих мирян Української Церкви.

Довідка:

Володимир Прийма народився 17 липня 1906 року в с. Страдч. Батько, Іван Прийма, був дяком і секретарем при церкві, мати — Ганна Прийма. Охрещений в с. Страдч у 1906 році. Володимир Прийма закінчив дяківську бурсу при Митрополитові Адреєві Шептицькому. Був дяком і дириґентом у церкві с. Страдч. Одружився 10 листопада 1931 року з Марією Стойко. Батько чотирьох дітей. Брав активну участь у житті парохії. Взагалі, родина була взірцевою в селі, батько Прийми Володимира був дяком, його брати, Мирон і Максим, були священиками.

Свідки зазначають, що в четвер 26 червня 1941 року дяк Володимир Прийма і отець-доктор Микола Конрад пішли сповідати хвору жінку. По дорозі додому їх наздогнали НКВСівці. Страшно лаючись вони священика й дяка повели до лісу Бірок й там обох по-звірячому замордували. Тіло дяка Володимира Прийми було дуже покалічене, побите, він мав поламані ребра. Дяк Володимир Прийма засвідчив свою віру в Бога мученицькою смертю.

За матеріалами: УГКЦ